Збірник наукових праць

DOI: https://doi.org/10.32515/2663-1636.2019.3(36).131-141

Соціальний капітал: теоретичні основи ідентифікації та регулювання

Ю.В. Малаховський, A.A. Кансо, С.В. Коваленко

Об авторах

Ю.В. Малаховський, доцент, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки, менеджменту та комерційної діяльності, Центральноукраїнський національний технічний університет, м. Кропивницький, Україна, E-mail: yurmalala@gmail.com

A.A. Кансо, аспірант, кафедра економіки, менеджменту та комерційної діяльності, Центральноукраїнський національний технічний університет, м. Кропивницький, Україна, E-mail: yurmalala@gmail.com

С.В. Коваленко, асистент кафедри економіки, менеджменту та комерційної діяльності, Центральноукраїнський національний технічний університет, м. Кропивницький, E-mail: snezhana1011@ukr.net

Анотація

Метою дослідження є вирішення проблеми ідентифікації та регулювання соціального капіталу національної економіки як сукупності структурованих соціально-економічних відносин, заснованих на взаємно визнаних неформальних інститутах (нормах та цінностях), дотримання яких приносить користь суб'єктам відносин у формі соціальної ренти, яка виражає розмір заощаджень від реструктуризації інституційних установ та організацій на основі чіткої специфікації прав власності, створення організаційних структур, що забезпечують їх ефективний обмін, порівняння та економію витрат, що виникають у ході цього процесу. Регулювання соціального капіталу є стратегічним напрямом запровадження заходів управлінського впливу органів виконавчої влади на комплекс міжперсональних зв’язків, які використовуються з метою організації процесів безпосереднього виробництва суспільно значимих товарів та послуг, а також генерування широкого кола добре продуманих результатів колективної діяльності, пов’язаних з поширенням у суспільстві стандартів довіри, репутації, правил, норм, санкцій, цінностей, культури співвиробництва товарів та цінностей персонального та колективного споживання. Прогнозування стану, структури, перспектив зростання вартості елементів соціального капіталу здійснюється на основі принципів системності, аналогічності, природної специфічності, цілеспрямованості, наукового обґрунтування, оптимального опису об’єкта, його інформаційної єдності, адекватності об’єктивним закономірностям розвитку, послідовного подолання невизначеності, аналогічності, альтернативності варіантів зміни траєкторій розвитку явища у майбутньому, ефективності, безперервності формування стратегічних цілей розвитку. Програмування соціального капіталу – розроблення системної сукупності зорієнтованих в просторі та часі, узгоджених за змістом, термінами, виконавцями, забезпечених ресурсами заходів регулятивного впливу, що спрямовані на збільшення продуктивних активів, які є вбудованими, обмежено доступними та отримуваними за рахунок участі у мережевих взаєминах з метою підвищення рівня персонального та колективного добробуту його носіїв, який сприймається суспільством як отриманий у прийнятний спосіб.

Ключові слова

соціальний капітал, функції соціального капіталу, регулювання соціального капіталу

Повний текст:

PDF

Посилання

1. Bourdieu, P. (1986). Forms of capital. Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education. J. Richardson (Ed.). Westport, CT: Greenwood.

2. Carillo Alvarez, E., & Riera-Romani, J. (2017). Measuring social capital: further insights. Gaceta Sanitaria. Jan – Feb, 31(1), 57-61.

3. Coleman, J.S. (1994). Foundations of Social Theory. Harvard University Press.

4. Commons, J.R. (1934). Institutional economics: Its place in political economy. N.Y.: McMillan. Repr., Madison: The University of Wisconsin Press.

5. Commons, J.R., Parsons, K.H., & Perlman, S. (1950). The Economics of Collective Action. New York: Macmillan.

6. Conte, R., Sichman, J.S., & Gilbert, N. (1998). Multi-Agent systems and Agent-Based Simulation: First International Workshop, MABS’98 (Paris, France, July 4-6, 1998, Proceeding (Lecture Notes in Computer Science (1534), Band 1534. Springer.

7. Delli Gatti, D. (Eds.). (2018). Agent-based models in economics: A Toolkit. Cambridge University Press.

8. Fountain, J.E. (1998). Social capital: a key enabler of innovation. Investing in Research and Innovation Policy: Creating a Research and Innovation Policy that Works. L.M. Branscomb, J.H. Keller (Eds.). Cambridge: MIT Press.

9. Fukuyama, F. (2000). Social Capital and Civil Society. IMF Conference on Second Generation Reforms (Nov. 8-9, 1999). Washington, D.C.: IMF Working Paper. www.imf.org. Retrieved from https://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2000/wp0074.pdf

10. Gilbert, N., & Stoneman, P. (2015). Research social life. Willey: Sage Publication.

11. Gilbert, N., & Troitzsch, K.G. (2005). Simulation for the Social Scientist. Open University press.

12. Halliwell, J.F., Layard, R., & Sachs, J.D. (2019). World Happiness Report. s3.amazonaws.com. Retrieved from https:// s3.amazonaws.com/happiness-report/2019/WHR19.pdf.

13. Hamill, L., & Gilbert, N. (2016). Agent-based modeling in economics. Willey: University of Surrey; Centre for research in social simulation (CRESS).

14. Hanifan, L. J. (1916). The Rural School Community Centre. Annals of American Academy of Political and Social Science, Vol. 67, New Possibilities in Education (Sep., 1916), 130-138.

15. Kawamoto, K., & Kim, K. (2019). Efficiencies of bonding, bridging and linking social capital: Cleaning up after disasters in Japan. International Journal of disaster risk reduction, Vol. 33, 64-73.

16. Mpanje, D., Gibbons, P., & McDermott, R. (2018). Social capital in vulnerable urban settings: an analytical framework. Journal of International Humanitarian Action, Vol. 3 Retrieved from https://doi.org/10.1186/s41018-018-0032-9

17. Nahapiet, J., & Ghoshal, S. (1998). Social capital, intellectual capital, and the organizational advantage. Academy of Management. Academy of Management Review. Vol. 23, No. 2 (Apr., 1998), 242-266.

18. Railsback, S.F., & Grimm, V. (2011). Agent-based and Individual-based modeling: A Practical Introduction. Princeton University Press.

19. Ramzi, S., Troitzsch, K.G., & Gilbert, N. (2000). Tools and Techniques for Social Science Simulation. Physical-Verlag Heidelberg.

20. Rui, J. R., Covert, J. M., Stefanone, M.A., & Mukherjee, T. (2014). A Communication Multiplexity Approach to Social Capital: On- and Offline Communication and Self-Esteem. Social Science Computer Review. Vol. 33, Issue 4, 498-518.

21. Scrivens, K., & Smith, C. (2013). Four Interpretations of Social Capital: An Agenda for Measurement. OECD Statistics Working Papers. Paris: OECD Publishing. dx.doi.org. Retrieved from http://dx.doi.org/10.1787/5jzbcx010wmt-en.

22. Siegler, V. (2015). Measuring National Well-being – An Analysis of Social Capital in UK. Office for National Statistics Conference on Social Capital and Poverty Reduction. www.researchgate.net. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/281293211_Measuring_National_Well-being_-An_Analysis_of_Social_Capital_in_the_UK_2015_Office_for_National_Statistics

23. Veblen, T. (1924). The theory of the leisure class. An economy study of institution. New York:B.W. Huebsch.